Skip to content

Справа не в грошах. Ризик неповернення кредитів стримує фінансування бізнесу

Номінальна заборгованість компаній перед банками становить 819 млрд. грн чи близько 41% ВВП. Це рекордний показник з-поміж усіх держав Європи.

Попри надлишкову гривневу ліквідність, стабілізацію курсу гривні і навіть ледь помітний, але все ж таки ріст української економіки, банки не поспішають відновлювати повноцінне кредитування бізнесу і населення.

Економіка України поступово починає відновлюватися після дворічного стрімкого падіння. Світовий банк прогнозує ріст економіки в поточному році на 1% і на 2% – в наступному.

Голова Ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек стверджує, що наразі економіка України вже пройшла найбільшу точку падіння. Впродовж 2014-2015 років скорочення реального ВВП склало 16%, Україна втратила контроль над майже 20% економіки, а гривня девальвувала втричі. Як підсумок, – низька платоспроможність населення та масштабна збитковість бізнесу.

«Проте ми переходимо від рецесії до зростання і можемо констатувати, що депозитна база стабілізувалася. На сьогодні банки тримають на депозитних сертифікатах 55-60 млрд. грн. Так, банки мають надлишкову ліквідність. Розпочалося зростання економіки.

Однак у системі не все так просто: 80% банків, на які припадало 30% всіх активів, визнано неплатоспроможними. Накопичилася велика заборгованість підприємств та населення за надані їм кредити», — зауважує Роман Шпек.

Голова Ради НАБУ переконаний, щоб відновити кредитування, потрібно зберегти економічну стабільність та зростання. Підвищити інвестиційну привабливість і поліпшити фінансовий стан бізнесу та населення, зберігаючи правові умови для реструктуризації боргів.

Для розвитку фінансово-банківського ринку необхідна відповідна законодавча база і підтримка з боку регулятора.

Високі ризики банків при здійсненні кредитування однаково б’ють по банках, вкладниках, а також добросовісних позичальниках, які змушені сплачувати високу вартість позичених грошей. Недобросовісні клієнти використовують прогалини законодавства, щоб ухилятись від повернення кредитів.

Очевидно, що банки посилили стандарти кредитування, що дуже ускладнює отримання позик кредитоспроможними компаніями та населенням. Таким чином, Україна стикнулася із повномасштабною кредитною кризою.

Голова правління UniCreditBank Тамара Савощенко зауважує, що великі підприємства є надто закредитованими і часто мають неабиякі проблеми з поверненням вже взятих позик. Так звана частка NLP (проблемних кредитів) складає близько 40%. «Всі активи, які є цінними для застави, вже закладено під поточну заборгованість.

Більшість підприємств практично не мають вільних застав для того, щоб отримати кошти. Наразі ми маємо дуже мало компаній, які б відповідали всім вимогам отримання різних позик. До того ж, всі вони вже давно кредитуються нашими банками», — зазначає Тамара Савощенко.

Вона додає, що сьогодні фінустанови вже починають конкурувати між собою за таких клієнтів. Таким чином, низький платоспроможний попит на кредити, висока частка «токсичних» активів у портфелях банків, підвищення регуляторних вимог до розрахунку резервів і, як наслідок – потреба у додатковому капіталі – основні перепони розвитку кредитування.

Натомість Голова ПриватБанку Олександр Дубілет переконаний, що банки практикують неправильний підхід до кредитування малого та середнього бізнесу. «Всі програми починаються із суми 25 тисяч євро, а всі процедури є надто дорогими.

Проте, ми маємо доволі великий прошарок бізнесменів – кондитерів, взуттєвих майстрів та інших, де таким великим кредитом можна вбити їхній бізнес. А їм часто потрібна позика лише, приміром, на 5 тисяч гривень», — зазначає він.

Одними з основних перепон до відновлення кредитування, на його думку, є вкрай низький рівень фінансової культури та схильність українців до панічних настроїв, що вже неодноразово негативно позначалося на міцності національної валюти та економіці в цілому.

Класичні інструменти кредитування в Україні не працюють, оскільки в нас досі не розвинений інститут стягнення. Крім того агенції, що працюють з проблемними активами, функціонують із невірним дисконтом.

Банкір окреслив потреби МСБ у фінансуванні: кредити до 50 тис. грн повинні надаватися без обґрунтування та опису проектів. Він пропонує «розуміти» потенційного клієнта методом вивчення його портрету, враховуючи його історію звернень до банку, попередніх платежів і, навіть, поведінку в соціальних мережах.

Голова правління ОТП Банку Тамаш Хач-Ковач вважає, що на заваді кредитуванню також стоїть недосконала податкова система. «Вона наразі не заохочує саме кредитування. Так, є певний ліміт резервів, які треба вирахувати з суми доходу до оподаткування. Банки несуть збитки і ще платять податок на них.

Банки також повинні кредитувати лише перевірених позичальників. Ми ж спершу кредитуємо Нацбанк, потім закуповуємо ОВДП, а лише згодом, приміром, – сільське господарство. І лише наостанок – все інше», — пояснює банкір.

У 2014-2015 роках інвестиційна привабливість України була найнижчою за останні 10 років, говорить партнер Deloitte Дмитро Ануфрієв. Причини давно відомі: повальна корупція, неефективна судова система та слабкий захист прав інвесторів. На думку аналітика, щоб змінити ситуацію потрібен стабільний фінансовий сектор (держфінанси і банківський сектор).

«Важливо, щоб працювала державна інституція, відповідальна за просування іноземних інвестицій і був грамотний процес спілкування з інвесторами. Ми повинні відчувати прогнозованість валютного курсу та послаблення валютних обмежень. А інвестори повинні знати, що заводити гроші в Україну безпечно», — додає Ануфрієв.

Сергій Будкін, партнер інвестиційно-банківської компанії FinPoint вважає, що сьогодні на фінансовому ринку нема проблем із фондуванням або відсутністю грошей. «Існує болюча проблема – немає якісного позичальника. Нацбанк проводячи в основному правильну політику, все ж таки має проблеми з комунікаціями.

Тобто регулятор реагує на багато речей, так би мовити, постфактум. Так, наразі у банків є велика спокуса, взявши гроші на ринку, вкласти їх у депозитні сертифікати Нацбанку. Але з часом фінустанови не знатимуть, куди дівати ці кошти і таке питання стане більш гострим.

Саме регулятор повинен подбати про це, а він не розробив поки ніякої стратегії реагування на такі речі», — резюмує Сергій Будкін.

ПОСЛІДОВНИКИ ОСТАПА БЕНДЕРА

Великий комбінатор з романів Ільфа та Петрова Остап Бендер знав сотні методів «відносно чесного вилучення грошей у громадян». Деякі українські компанії поповнили цей список, винайшовши ще декілька методів, як привласнити кредитні кошти.

Сприяють цьому прогалини в діючому законодавстві України, які не лише спокушають нечистих на руку підприємців, але й дозволяють уникнути відповідальності за такі дії. Права кредиторів у процедурі банкрутства обмежено, діяльність інституту поруки неефективна.

Процедури стягнення боргу при успадкуванні також недостатньо врегульовані. Недоліки в діючому законодавстві дозволяють відчужувати майно боржників без згоди заставотримача, припиняти іпотеку в судовому порядку, незважаючи на непогашену заборгованість. Опитавши банкірів, ми склали ТОП-5 найпопулярніших схем ухиляння від сплати кредиту.

ЗАТЯГНУТЕ СУДОЧИНСТВО

Використовується як недосконалість процесуального законодавства, так і в цілому судової системи. За мету ставиться блокування розгляду справи судами першої інстанції до розгляду апеляції. У хід ідуть, наприклад, зустрічні позови. Найбільш нахабні опротестовують навіть саму можливість відкриття провадження.

Боржником «губляться» документи, відтягується відправка, видумуються якісь експертизи. Задача проста – виграти час, аби вивести активи, чи перепродати заставу.

НЕДІЙСНИЙ ДОГОВІР

Вельми розповсюджений прийом. Знаходиться підстава аби визнати недійсним (чи частково недійсним) кредитний договір. Така ж схема застосовується для договорів іпотеки чи поруки.

Підставою може стати підпис на цьому документі, перевищення повноважень, спростування забезпечення, тощо. Мета залишається та сама – виграти час, перепродати активи.

КЕРОВАНЕ БАНКРУТСТВО

Вимагає відповідних «зв’язків» у судовій системі аби досягати необхідних домовленостей. За деякий час перед оголошенням банкрутства клієнт-банку проводяться певні дії, не обумовлені якимись очевидними причинами.

Наприклад, перереєстровується адреса місцезнаходження підприємства. У відповідний час справа про банкрутство потрапить до «потрібного» суду, що назначає «правильних» арбітражних керуючих і встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів.

ІМІТАЦІЯ ВТРАТИ ЗАСТАВИ

Об’єкти, що виступають як застава, реконструюють, розділяють на кілька менших. Що стосується земельних ділянок, змінюється їхня площа, на них зводяться будівлі. Далі позичальник йде в суд.

Там вимагає визнання права власності на «квазінові» об’єкти. Після отримання необхідного судового рішення, боржник швиденько ліквідується, а застава перепродається. Банку доводиться судитися з новим власником.

«ВІДМАЗУВАННЯ» ПОРУЧИТЕЛІВ

В ситуації, коли кредитор не дотримується слова, банк міг би мати справу з поручителями. Але й тут в законодавстві знаходяться нюанси, що заважають стягнути борги вже з них.

Наприклад, строк поручительства вже завершився, основного боржника ліквідовано, відсутня письмова згода поручителя на зміни в кредитному договорі, тощо.

Згідно розкладу Верховної Ради на найближчі два тижні, народні депутати мають всі шанси розірвати замкнене коло відсутності кредитування: високі кредитні ризики – високі кредитні ставки – низька платоспроможність позичальників через дорогі кредити – ріст проблемної заборгованості – відсутність доступних позик.

Мова йде про законопроект № 4529 щодо стимулювання кредитування. Його ухвалення забезпечить усунення системних проблем. За умов захищеності прав кредиторів банки зможуть висувати більш лояльні вимоги до потенційних позичальників.

Це сприятиме зниженню вартості кредитних ресурсів і можливості отримання бізнесом та населенням доступного фінансування.

 «Проблема відновлення кредитування знаходиться не в площині відсутності грошей у банках, а у відсутності платоспроможного попиту на кредити. У потенційних позичальників мало коштів та неефективні предмети застави. В умовах достатньої ліквідності банків це свідчить, що структурні реформи в економіці досі не втілені», — коментує ситуацію Роман Шпек.

Відновлення масштабного кредитування залишається далекою перспективою доки не вирішено проблеми з реструктуризацією валютних кредитів, не скасовано оподаткування збитків банків у вигляді збільшення фінансового результату до оподаткування сформованих резервів та визнаного кредитного ризику.

Послідовне їх вирішення дозволить поступово зменшити обсяги інвестицій у сертифікати Нацбанку та ОВДП, а надлишкову ліквідність спрямовувати у реальний сектор економіки, що дозволить знизити ставки за кредитами.