Skip to content

Закон Украины о запрете коллекторских услуг (проект)

Проект Закону про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб-боржників

Номер, дата реєстрації: 9379 від 01.11.2011

Сесія реєстрації: 9 сесія VI скликання

Суб’єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України

Ініціатор(и) законопроекту: Полунєєв Ю.В. VI скликання

Головний комітет: Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики

Інші комітети: Комітет з питань бюджету

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України

Комітет з питань європейської інтеграції

Останній етап проходження: Вручено для ознайомлення (15.11.2011)

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про заборону надання колекторських послуг

щодо фізичних осіб – боржників

Цей Закон запроваджує тимчасову заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб — боржників, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству, захисту прав боржників, щодо яких проводиться діяльність по стягненню заборгованості за діючими зобов’язаннями з боку суб’єктів колекторської діяльності.

 

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:

Грошове зобов’язання — зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до договору, та/або з інших підстав, передбачених законодавством України, в тому числі з зобов’язань, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, отримання кредитів у банках та інших фінансових установах, надання житлово-комунальних послуг тощо, враховуючи, зокрема, проценти за користування наданими коштами, неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції та виплати на користь кредитора тощо.

Боржник — фізична особа, в тому числі фізична особа – підприємець, від якої кредитор має право вимагати сплати простроченої заборгованості за грошовим зобов‘язанням, в тому числі і та, до якої обов‘язок сплати перейшов внаслідок заміни боржника у відповідному зобов‘язанні. Боржниками визнаються також фізичні особи-поручитель, заставодавець, інші фізичні особи, які зобов‘язані разом з боржником виконати його обов‘язок перед кредитором;

Колекторські послуги – послуги, які юридична чи фізична особа, яка не є кредитором у відповідному грошовому зобов‘язанні, надає кредитору у сприянні щодо вчинення боржником дій із сплати простроченої заборгованості за грошовими зобов’язаннями шляхом усного, письмового (в тому числі з використанням електронного чи іншого технічного засобу зв‘язку) спілкування з ним, членами його сім‘ї та іншими родичами, його роботодавцем та іншими особами, які мають вплив на нього тощо.

До колекторських послуг не відносяться послуги, пов’язані з факторингом, а також з наданням юридичних послуг у ході відповідного судового процесу.

Кредитор – юридична або фізична особа, що має право вимагати виплати боржником простроченої заборгованості за грошовим зобов’язанням, в тому числі і та, до якої відповідне право надійшло внаслідок відступлення права вимоги та з інших підстав заміни кредитора у зобов‘язанні;

Прострочена заборгованість – загальна сума невиконаних боржником у встановлений строк грошових зобов‘язань, обов‘язок щодо сплати яких виник внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідного зобов‘язання перед кредитором.

 

Стаття 2. Заборона надання колекторських послуг

В Україні забороняється надання колекторських послуг щодо фізичних осіб – боржників.

 

Стаття 3. Відповідальність за порушення цього Закону

1. До юридичних та фізичних осіб, які надають колекторські послуги щодо фізичних осіб — боржників, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат, а прибуток (дохід) від надання цих послуг підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

2. Повторне порушення заборони на надання колекторських послуг щодо фізичних осіб-боржників є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, які вчинили відповідне порушення.

3. Застосування санкцій, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів захисту прав споживачів та/або органів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та/або органів Державної податкової служби та/або органів прокуратури України.

 

Стаття 4. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за його опублікуванням та діє до прийняття спеціального закону, який регулює колекторську діяльність в Україні.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) Частину першу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 15, ст. 84 з наступними змінами) доповнити пунктом 11-2 такого змісту:

«11-2) подають до судів позови про застосування санкцій, пов’язаних із забороною надання колекторських послуг щодо фізичних осіб – боржників;»;

2) Частину першу статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1; 2006 р., № 13, ст. 110; 2011 р., № 4, ст. 20, № 23, ст. 160 з наступними змінами) доповнити пунктом 11-1 такого змісту:

«11-1) подає до судів позови про застосування санкцій, пов’язаних із забороною надання колекторських послуг щодо фізичних осіб – боржників;».

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

розробити і внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про колекторську діяльність в Україні;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради

              України

Добавить комментарий