Skip to content

Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб — боржників”

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта, цілі та завдання прийняття акта

Протягом останнього часу громадян України турбує діяльність так званих колекторських фірм. У правоохоронців же зацікавлення викликає законність роботи подібних підприємств. Їх масова поява пов’язана з тим, що в умовах фінансової кризи люди – громадяни України, які залишилися без зарплати або інших доходів, втратили й можливості вчасно повертати кредити.

Найбільші колекторські компанії, що діють на Україні: «Європейська агенція з повернення боргів», «Кредит Колекшн Груп», «Укрборг», «Українська Колекторська Група», «Фінансове Агентство по Збору Платежів», «УКРФІНАНСИ», «Агенція по управлінню заборгованістю», «Служба виконання зобов’язань», ЗАТ «Екол», «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта-М», «Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі.», «Прімоколект. Центр грошових вимог».

На ринку діють ще 2 великі компанії, що нещодавно увійшли на ринок: EOS Ukraine (Німеччина), Пристав (Росія).
На сьогодні в Україні загальна кількість підприємств які надають послуги з повернення боргів нараховується більше 200.

Станом на кінець 2010 року загальний обсяг боргів переданих колекторським агенціям становив більше 10 млрд. гривень.

Колекторські фірми — компанії, які за певну винагороду займаються поверненням боргів. Банки, які не бажають самостійно вирішувати проблеми неплатежів, звертаються за допомогою до таких компаній. В інших випадках банки можуть створювати спеціальні підрозділи в структурі самого банку або перекладати ці функції на служби внутрішньої безпеки.

За кордоном, наприклад у США, «колекторська діяльність» ( Debt Collection Practice, Debt Collector ) законодавчо визначена і врегульована. При цьому метою регулювання є встановлення рамок дозволеного, тобто відповідне законодавство визначає, які дії щодо переконання боржника заплатити є допустимими, а які ні.

Колекторські фірми здебільшого діють досить жорсткими методами. Після закінчення чергового терміну погашення заборгованості працівники колекторських компаній або спеціальних підрозділів банків за допомогою листування, телефонних розмов та SMS-повідомлень намагаються, у першу чергу, переконати боржника добровільно сплатити борг (так званий «reminder service»). При цьому зазвичай телефонні дзвінки відбуваються як удень, так і вночі, а листи, що надсилаються боржникові, містять погрози й залякування. Більше того, колектори тиснуть на неплатників шляхом «знайомства» з їх близькими та родичами, а також шляхом повідомлення на роботу про наявність у неплатника невиконаного зобов’язання. Ці дії охоплюються так званим першим — м’яким етапом (soft collection).

 

Якщо попередній метод не приносить бажаного результату, колектори переходять до другого – жорсткого етапу (hard collection), під час якого відбувається безпосередній контакт із боржником. Колектори знаходять боржників за місцем проживання рано вранці або пізно увечері, коли позичальника найімовірніше можна застати вдома. Йому роз’яснюють наслідки несплати кредиту, про можливості відстрочки або реструктуризації боргу, надсилання претензії або копії позовної заяви до суду без фактичного подання позову до суду, звернення до правоохоронних органів із заявами про вчинення боржником злочину (шахрайства) тощо. Всі ці дії також супроводжуються психологічним тиском.

 

На третьому етапі (legal collection) колектори звертаються із позовами до суду.
Необхідно зазначити, що колекторські компанії здебільшого не зацікавлені у зверненні до судової системи, оскільки через довгу тривалість судових розглядів, а потім і тривале виконання рішень вони не досягнуть швидкого й, головне, ефективного результату — повернення грошей.

 

Аналіз інформації сайтів кількох компаній, що називають себе «колекторськими», показує, що абсолютно нічого нового за вищевказаними англомовними термінами немає.

Тобто, немає нічого такого, чого раніше не робили і зараз не роблять працівники банків і залучені банкам юристи і адвокати, що «колекторами» себе не називають.

І раніше боржникам нагадували про прострочення, хоча не називали це reminder service. І раніше боржникам телефонували і писали листи з пропозицією терміново погасити заборгованість ( soft collection ), переконували їх сплатити борг під час бесід, нагадуючи про можливі штрафні санкції, хоча й не називали це hard collection. І раніше подавали до суду, хоча не називали це legal collection.

У пресі багато говорять, що «колектори» пропонують «ще дещо», не зазначене у відкритій рекламі. Але це «ще дещо» є нічим іншим, як різновидами психологічного тиску, а то і чимось більш серйозним, передбаченим Кримінальним кодексом.

Отже, власникам та топ-менеджерам банків та інших компаній, що мають дуже актуальну у теперішній кризовий час потребу у стягненні прострочених заборгованостей у великої кількості боржників, слід оцінювати не тільки економічну ефективність співпраці з компаніями, що називають себе «колекторськими», але й додаткові ризики.

 

Що стосується законодавчого регулювання (правових підстав) діяльності колекторських фірм, то відповідного спеціального законодавчого акту в Україні немає. Колекторська діяльність тісно межує із кримінально карними діяннями разом з іншими порушеннями законодавства.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки. Цивільним кодексом України встановлено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, виконання обов’язку боржника поручителем чи заставодавцем (майновим поручителем) або виконання обов’язку боржника третьою особою.

Частина 3 ст. 512 Цивільного кодексу України містить положення, згідно з яким кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Так, колекторська компанія може діяти від імені банку (кредитора) на підставі договору доручення, комісії або надання послуг за певну винагороду. В такому випадку банк разом із наданням колектору права вчинити певні юридичні дії щодо стягнення з боржника заборгованості передає колектору інформацію про клієнта-боржника. При цьому ст. 1076 Цивільного Кодексу України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. При цьому, відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів та ін. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Стаття 62 цього ж Закону містить порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до якого інформація, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації; на письмову вимогу суду або за рішенням суду органам прокуратури, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ та деяким іншим державним органам.

Банки, намагаючись обійти всі вищевказані норми, практикують безпосереднє зазначення в кредитному договорі пункту про передачу інформації про позичальника (з його згоди) третім особам для стягнення заборгованості у випадку її прострочення.

Якщо ж у кредитному договорі такий пункт не був передбачений, то банк до недавнього часу не мав права передавати інформацію колектору. Так, в зв’язку з прийняттям Закону № 3795-VI від 22.09.2011, банк отримав право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

 

Як показує практика, колектори діють також шляхом впливу не тільки на боржника, а й на членів його родини, близьких, співробітників тощо. При цьому необхідною передумовою вчинення такого впливу є наявність інформації про цих осіб, їхні телефони, адреси місця проживання та роботи. Однак, згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про інформацію», інформація про особу охороняється законом. А статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. А отже, збирання, зберігання, використання та поширення особистої інформації про особу без її згоди є прямим порушенням чинного законодавства.

Зауважимо, що інформацію про позичальників (обсяг боргу, відсоткова ставка, застава, персональні дані боржника) банк не має права розголошувати, оскільки такі дані вважаються таємницею.

 

Стаття 189 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, тобто за вимагання.

 

Отже, навіть якщо в кредитному договорі є пункт про можливість передачі інформації про позичальника (з його згоди) третім особам для стягнення заборгованості у випадку її прострочення, а у колекторської компанії є право на отримання такої інформації, це не дає права колектору, порушуючи норми чинного законодавства, втручатися в особисте та сімейне життя, а тим більше вести незаконний збір інформації про близьких, знайомих та дискредитувати особу за місцем роботи.

 

На особливу увагу заслуговує правова позиція Міністерства юстиції України щодо діяльності “колекторських“ організацій, яка розміщена на офіційному сайті за адресою http://www.minjust.gov.ua/0/18760.
У зв’язку з численними запитами до Міністерства юстиції від фізичних та юридичних осіб з приводу діяльності в Україні так званих «колекторських» організацій Міністерство юстиції вважає за потрібне зазначити наступне:
Останнім часом набула поширення практика залучення шляхом посередництва «колекторських» організацій, предметом діяльності яких є реалізація права вимоги на користь банків виконання боржниками зобов’язань за кредитними договорами.

У зв’язку з цим Міністерство юстиції України звернулося до Національного банку України з пропозицією ініціювати розгляд цього питання на засіданні правління Національного банку України та вжити заходів банківського впливу та банківського регулювання.

Зокрема Міністерство юстиції України зауважило, що здійснення «колекторської» діяльності передбачає передачу банками цим організаціям права вимоги на користь банків виконання боржниками зобов’язань за кредитними договорами. У свою чергу, такі дії набувають ознак передачі банком «колекторській» організації своїх прав, які виникли на підставі кредитного договору. Проте, згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банк провадить виключний вид діяльності.

Як відомо, право вимоги банк може передати за договором факторингу.
Так, відповідно до Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077).

Водночас Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою (стаття 4). А стаття 5 названого Закону передбачає право надавати фінансові послуги лише фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності. При цьому, фінансовими установами є юридичні особи, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.
Крім того, Конституцією України встановлено, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32).

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею (стаття 60).

Стаття 62 зазначеного Закону містить виключний перелік підстав, які дозволяють банку розкривати інформацію, що становить банківську таємницю. Так, однією з підстав, за умови наявності якої розкривається банківська таємниця, є письмовий запит або письмовий дозвіл власника такої інформації.

Тобто, банки мають право надавати інформацію, яка становить банківську таємницю, у порядку та у спосіб, встановлений статтею Закону України «Про банки і банківську діяльність».

У зв’язку з цим, на думку Міністерства юстиції України, залучення банками «колекторських» організацій для вимагання виконання зобов’язань боржниками за кредитними договорами можливо лише за наявності письмового запиту або письмового дозволу боржника на розкриття банківської таємниці. За інших умов така діяльність порушує права та охоронювані законом інтереси громадян і може кваліфікуватися як злочин, передбачений, зокрема, статтею 182 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за порушення недоторканності приватного життя, статтею 189 — за вимагання, статтею 355 – за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.

Разом з зазначеним, необхідно також констатувати, що кожен повинен платити по своїм боргам. Дотримання цього принципу є чи не найважливішою передумовою функціонування економіки будь-якої країни. Не є виключенням з цього правила і Україна. Зокрема, виплата депозитних вкладів була б неможливою у випадку відмови банківських боржників від повернення раніше отриманих кредитів, жоден дитячий садок не освітлювався б у випадку повної відмови споживачів електроенергії від її оплати, продуктові полиці магазинів пустували б у випадку відмови закладів торгівлі від виконання своїх зобов’язань перед постачальниками. Такі приклади, кількість яких незліченна, вкотре доводять просту істину – своєчасне та належне виконання взятих на себе зобов’язань є тими коліщатами, що приводять в рух важелі економічних взаємовідносин. Таким чином, досягнення обопільної вигоди всіх учасників правовідносин забезпечується добросовісною поведінкою боржників та кредиторів. Проте, існує чимало факторів, як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру, що зумовлюють неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. В таких випадках виникає необхідність залучення осіб, що спеціалізуються на сприянні поверненню боргів, тобто надають колекторські послуги.

На сьогоднішній день відсутнє законодавче визначення колекторських послуг. Під колекторськими, відповідно до практики, послугами слід розуміти вчинення дій, спрямованих на забезпечення виконання боржником існуючих грошових зобов’язань перед кредитором. При цьому, стягненню боргу може передувати викуп колекторською організацією вказаного боргу у кредитора.

Сфери колекторської діяльності насамперед повинні включати:
— стягнення боргів, що виникли перед банківськими та небанківськими фінансовими установами (кредитними спілками, страховими компаніями тощо);
— стягнення боргів, що виникли перед підприємствами житлово-комунального господарства;
— стягнення боргів, що виникли перед торговими та промисловими підприємствами.
Таким чином, цивілізований ринок колекторських послуг при відповідному законодавчому врегулюванні, надасть змогу забезпечити нормальне функціонування як фінансового, так і реального сектору економіки.

 

2. Загальна характеристика та основні положення акта

Законодавчо запроваджується тимчасова заборона надання колекторських послуг щодо фізичних осіб — боржників, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству, захисту прав боржників, щодо яких проводиться діяльність по стягненню заборгованості за діючими зобов’язаннями з боку суб’єктів колекторської діяльності.

Законом також пропонується визначити термін «Колекторські послуги», відповідальність за порушення цього Закону та внести зміни до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про державну податкову службу в Україні» з метою розширення повноважень відповідних державних уповноважених органів в частині подання до судів позовів про застосування санкцій, пов’язаних із забороною надання колекторських послуг щодо фізичних осіб – боржників.

 

3. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини у фінансовій сфері щодо колекторської діяльності регулюються Конституцією України, Кримінальним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про державну податкову службу в Україні», «Про інформацію», «Про захист персональних даних», нормативно-правовими актами Національного банку України та Кабінету Міністрів України.

Прийняття цього проекту Закону не потребує внесення змін до інших законів України крім зазначених у законопроекті.

 

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Проект Закону не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.

 

5. Прогноз соціально економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття законопроекту дозволить вдосконалити чинне законодавство у фінансовій сфері щодо колекторських послуг та закласти підвалини до цивілізованого ринку колекторських послуг, який при відповідному законодавчому врегулюванні, надасть змогу забезпечити нормальне функціонування як фінансового, так і реального сектору економіки, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству, захисту прав боржників, щодо яких проводиться діяльність по стягненню заборгованості за діючими зобов’язаннями з боку суб’єктів колекторської діяльності.

 

Народний депутат України: Ю.В. Полунєєв, (реєстр. № 266)

 

 

 

Авторський колектив  
проекту Закону України
Про заборону надання колекторських послуг 
щодо фізичних осіб — боржників”

 

 

з/п П.І.Б. Посада

1.

Полунєєв Юрій Володимирович

Народний депутат України, Голова Підкомітету з питань державного внутрішнього і зовнішнього боргу та законодавчого забезпечення регулювання державних лотерей Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, Кандидат економічних наук.

2.

Бєлєвцов Андрій Вікторович

Начальник відділу Юридичного департаменту комерційного банку, помічник-консультант народного депутата України, здобувач наукового ступеня кандидата юридичних наук.

3.

Омельченко Андрій Володимирович

Завідувач кафедри цивільного та трудового права Київського Національного економічного університету ім. В.Гетьмана, кандидат юридичних наук, доцент.

4.

Олексюк Федір Юрійович

Голова асоціації анти колекторів та правозахисників України «Ваша Надія», директор юридично-охоронної анти колекторної компанії  «Ваша Надія».

5.

Динник Ольга Володимирівна

Адвокат, юридична фірма «Суліма та партнери».

 

 

2 thoughts on “Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб — боржників”

  1. Мария says:

    Спасибо вам за нужный законопоект.
    Может Вы и нам поможите.
    Уже с месяц нам звонит робот с коллекторской фирмы.Бывшая соседка(с которой мы и не общались вовсе)взяла кредит,продала квартиру и исчезла,якобы оставив наш номер телефона как контактный.На все вразумительные объяснения и доводы,просьбу поднять ее договор,проверить,что мы там не фигурируем идут сплошные отговорки…А нам уже порядком надоели постоянные звонки от робота,нарушается наш покой.
    Буквально вчера перезвонила им и сказала,что Конституционный суд запретил звонки с вымогательствами,они ответили ,что прекрасно об этом знают.И звонки продолжаются.
    Юрист,к которому я обращалась,посоветовал писать заявление в прокуратуру.Но,вы сами понимаете,что никто там никаких заявлений не примет.
    Очень прошу помочь нашей семье в этой глупой ситуации.

  2. Дана says:

    Законопроект действительно очень нужный. Буквально сегодня получили «письмо счастья» по задолженности оплаты за ЖКХ, которой у нас нет и не было никогда. Мы всю жизнь платим за квартиру, воду, газ, свет и все остальные прелести цивилизации — строго и в срок, потому что прекрасно понимаем, что теплая вода, электричество и газ — это благо. А тут на тебе! Завтра пойду писать заявление в милицию на ООО «Кредит Коллекшн Групп»! Совсем оборзели, сволочи!

Добавить комментарий